Роздуми у першу неділю Адвенту

Адвент – це час очікування Ісуса Христа, що Він прийде до мене, у моє життя, але… Ісус не приходить просто так. Ісус приходить тільки туди, де йому відкривають своє серце, де його чекають таким чином, що люди прагнуть зробити із свого серця те місце, котре є святе, те місце, де хочемо мати Ісуса.
Тому сьогоднішнє Святе Євангеліє дає нам таку коротку пораду: піклуйтеся і моліться.
Що це означає? Що я маю робити протягом чотирьох тижнів?
– Кожний день присвятити Богу, знайти час для Бога. 10-20 хвилин приділити час для читання Святого Письма, тому, що Бог промовляє до нас.
– Кожного дня зробити трішки добра.
– Кожного дня знайти більше часу для молитви. Молитися – це означає, завжди розмовляти з Богом, завжди шукати, що Він потребує від мене і завжди думати над тим, що Бог промовляє до мене.
У нашому повсякденному житті відбувається так, що ми не маємо часу на читання Божого Слова, на молитву, не маємо часу для своїх ближніх…

Чому так відбувається? Тому, що ми багато свого особистого часу присвячуємо для себе, або роботі. Потрібно очікувати Бога, очікувати Ісуса. Кожного дня присвятити Богу частинку свого життя – час, який є дуже цінним. Час очікування – це не строгий піст перед Різдвом Ісуса Христа, але це час радості і благодаті, коли я маю зрозуміти, що Бог для мене учитель, але водночас я сам маю віддати себе Богу. У період Адвенту маємо три напрямки:

1) Читання Святого Письма.
2) Прихід Ісуса Христа – це означає, що маємо бути готовими на те, що Ісус прийде до мого життя як той, Хто кличе мене до Небесного Царства.
3) Очікування Різдва – це прославлення Бога за те, що Він у свій часі прийшов у цей світ.

Який з цих трьох напрямків важливий? Той, який говорить нам про вічне життя, що Бог прийде і візьме мене, щоб ми ніколи не забували, що я буду стояти перед Богом, котрий є суддею цілого світу.
Про це ніколи непотрібно забувати, тому що ми хочемо жити, бути здорові, нехай буде це бажання, але нехай в цьому бажанні буде ще промова – Я ХОЧУ ЖИТИ, АЛЕ ХОЧУ З БОЖИМ БЛАГОСЛОВІННЯМ.

Хочу як людина, яка носить Христа у своєму серці, хочу зустріти кінець свого життя у Божій Благодаті з чистим серцем, це має бути те, що нам дає натхнення кожного дня. Я очікую Божу Благодать, очікую Бога, але очікую Його радісно, з чистою душею, з чистим серцем, очікую Його як Того, Кому я вдячний за те, що маю у своєму житті і очікую, щоби Він мене зробив щасливим також у вічному житті.

о. Антон Єдінак, Довге