Роздумуючи про контемплятивну молитву, Папа Франциск підкреслив, що єдиним покликанням, до якого нас запрошує Євангеліє, є слідування за Ісусом дорогою любові, й у цьому милосердя та споглядання є синонімами.

Рік тому, у середу, 6 травня 2020 р., Папа Франциск розпочав цикл повчань, присвячених християнській молитві, який триває досі. Під час загальної аудієнції, що 5 травня 2021 р. відбулася у форматі відеоконференції, він виголосив вже 32-гу з черги катехизу з цього циклу, зупинившись цього разу на молитві споглядання.

Загальнолюдський вимір

Насамперед, Святіший Отець вказав на те, що «контемлятивний вимір людської істоти», який ще не є молитвою, є своєрідною «сіллю» життя, тобто, «додає смаку нашим дням». Можна контемплювати, дивлячись на схід сонця, на весняну зелень дерев, слухаючи музику чи спів пташок, читаючи книжку або перед витвором мистецтва, чи перед «тим шедевром, яким є обличчя людини». Папа нагадав про те, що коли світлої пам’яті кардинала Мартіні було призначено єпископом до Мілану, він свій перший пастирський лист назвав «Контемплятивний вимір життя». В дійсності, коли хтось живе у великому місті, де «все є, так би мовити, штучним», то «ризикує втратити здатність контемплювати». Зрештою, споглядання – це, насамперед, не дія, але «спосіб буття».

Перетворене серце

«Бути контемплятивним не залежить від очей, але від серця. І саме тут в гру вступає молитва як акт віри та любові, як “подих” наших взаємин з Богом. Молитва очищає серце та разом з ним прояснює також і погляд, дозволяючи бачити дійсність з іншої точки зору», – вів далі Папа, цитуючи Катехизм Католицької Церкви, який оцю переміну серця молитвою описує свідченням святого Жана Віянея: «Споглядання – це погляд віри, зосереджений на Ісусові. “Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене”, – казав святому Парохові з Арс один селянин про свою молитву перед дарохранитеницею».

Як підкреслив Святіший Отець, все народжується «із серця, яке відчуває, що на нього дивляться з любов’ю». І тоді дійсність споглядається «іншими очима». «Я дивлюся на Нього, а Він – на мене». У «сповненій любові контемпляції» не потрібно багатьох слів, вистачає погляду, переконання в тому, що «наше життя огорнене великою та вірною любов’ю, від якої ніщо не зможе нас відокремити».

У школі Ісуса

Учителем такого погляду, за словами Наступника святого Петра, був Ісус. В Його житті ніколи не бракувало моментів тиші та сповненої любові спільності, що «дає життю спромогу не бути спустошеним випробуваннями, яких не бракує, зберігаючи недоторканою його красу». Секретом цього були «взаємини з небесним Отцем».

У цьому контексті Папа звернув увагу на подію Преображення, що відбулася в «критичний момент місії Ісуса», коли навколо Нього зростало відкинення. Навіть серед учнів було чимало таких, які не розуміли Його слів і покинули Його, а один з дванадцятьох виношує думку про зраду… Ісус почав відкрито говорити про страждання і смерть, які чекають на Нього в Єрусалимі. І в такій ситуації Він сходить на гору разом з апостолами Петром, Яковом та Іваном, перед якими преобразився, про що в Євангелії від Марка записано: «Одежа Його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би».

«Саме тоді, коли Ісуса не розуміють, – підкреслив Наступник святого Петра, – саме тоді, коли все здається поглинутим у вирі непорозуміння, саме там засяяло божественне світло. Це світло любові Отця, що наповняє серце Сина та перемінює всю Його Особу».

Єдине покликання

Наприкінці Святіший Отець також згадав про те, що в минулому деякі вчителі духовного життя сприймали споглядання як протиставлення діяльності, вивищуючи ті покликання, які «втікають від світу та його проблем, аби повністю посвятитися молитві». «У дійсності, в Ісусі Христі, в Його Особі та в Євангелії немає протиставлення між контемпляцією та діяльністю», – сказав Наступник святого Петра, зазначивши, що це протиставлення прийшло під впливом деяких філософів з течії неоплатонізму, але тут йдеться про дуалізм, «який не належить до християнського послання».

«Існує одне велике покликання в Євангелії – іти за Ісусом дорогою любові. Це є вершиною та центром усього. В цьому сенсі милосердна любов і споглядання є синонімами, говорять про одне й те ж», – підкреслив Папа, наводячи слова святого Івана від Хреста, який навчав, що «маленький акт чистої любові корисніший для Церкви від усіх інших діл, поставлених разом». «Все, що народжується з молитви, а не з претензій нашого “я”, все, що очищене покорою, навіть якщо є усамітненим і тихим актом любові, є найбільшим чудом, яке може здійснити християнин», – підсумував Святіший Отець.

Папа заохочує єднатися з молитовним марафоном під проводом санктуаріїв

Вітаючи «віртуальних» учасників загальної аудієнції в першу середу травня, Папа заохотив до особливої молитви до Пресвятої Богородиці протягом цього місяця.

«Під проводом санктуаріїв, розсіяних в усьому світі, протягом цього місяця травня проказуймо Розарій, випрошуючи завершення пандемії та відновлення соціальної та трудової діяльності. Сьогодні цю Марійську молитву попровадить санктуарій Пресвятої Діви Марії Розарію в Нам’яні, що в Південній Кореї. Єднаємося із зібраними в цій святині, особливо молячись за дітей і підлітків», – цими словами, сказаними наприкінці загальної аудієнції в середу, 5 травня 2021 р., Папа Франциск нагадав про започатковану ним ініціативу, в рамках якої протягом травня щодня відбувається проказування молитви на вервиці під проводом різних санктуріїв світу в загальному намірі подолання пандемії та її наслідків, а кожного дня молитва присвячена окремим станам і ситуаціям.

Вітаючи глядачів, які єдналися з Апостольським палацом у Ватикані за посередництвом засобів суспільної комунікації, Святіший Отець заохочував молитися до Пресвятої Богородиці. Зокрема, промовляючи до франкомовних вірних, він сказав: «Протягом цього місяця травня, присвяченого Діві Марії, ввіряймо Їй страждання та надії всіх людей, особливо, найменших, убогих та покинутих».

У вітанні, зверненому до португаломовних вірних, Папа нагадав про те, що «сльози страждаючих не є безплідними». «Вони є мовчазною молитвою, яка підноситься аж до неба та в Марії завжди знаходить місце під Її покровом. У Ній та разом з Нею Бог стає нашим братом і супутником, несе разом з нами наші хрести, аби наш біль не виснажив нас», – сказав він.

Джерело – www.vaticannews.va