Розклад Святих Мес:

Неділя

8:30 – угорською мовою;
10:00 – угорською мовою;
12:00 – українською мовою;
13:30 – словацькою мовою;
16:00 – англійською мовою;
18:00 – угорською мовою.

В урочистості та свята розклад Богослужінь може бути змінений.
За змінами слідкуйте в парафіяльних оголошеннях.

Відпуст: 23 квітня

Назва поселення міста походить від назви річки Уж (по Угорськи Унг). У формі Hungvár його назва вперше згадується у 1154 році. Християнська релігія, певно, була розповсюджена тут вже за часів короля Святого Степана, хоча вперше ужгородська парафія згадується у папських десятинах 1333-1337- их років. Король Кароль Роберт у 1322-му році дарував Ужгород і горянський маєток неаполітанському дворянину франкського походження, королівському наміснику Яношу Друґету, який став надійною опорою Церкви. Парафіяльний храм, що знаходився між кріпосною стіною і паланком, завжди був чудово доглянутий, багато обладнаний, тоді пароху подаровали земельне володіння. У 1384 році Міклош Друґет заснував монастир паулінів та подарував їм землі, виноградники.

Вже у 1546 році в Ужгороді укріпилося реформатство і за короткий час жупа, і головні правителі та Друґети почали догоджати протестантам, занедбуючи католиків, а пізніше почали їх переслідувати. Лише у 1610-му році сторонник Бочкая Дьердь Другет, якого повернув до лона Церкви Петер Пазман, повернув парохові його майно, дуже підтримував паулінів, щоб сприяти справі розповсюдження католицької віри заснував монастир єзуїтів. Та в 1644-му році війська Ракоці Дьердя II знову вигнали з міста єзуїтів, а монастир знищили.

23 квітня 1646 року в Ужгородському замку відбулося підписання Ужгородської унії. Голова православної єпархії Петро Партен разом з 63 священиками у церкві Ужгородського замку в присутності Еґерського єпископа Якушича визнав католицьке віросповідання, Папу Римського – головою Церкви що ознчало утворення унії.

Після 1692 року Ужгород потрапив у власність графа Міклоша Верчені. Під впливом дружини, Крістини Друґет, Верчені у 1695 році повернув католикам храм, який забрали протестанти. Правда ненадовго, бо вже у 1705-му році будучи головним генералом Ференца Ракоці II, Верчені передав його євангелістам. У 1711-му році храм востаннє і вже назавжди був повернутий католикам, а через рік у місті була заснована парафія.

Єзуїти повернулися в Ужгород тільки після визвольної боротьби Ракоці. Храм, що знаходився в замку згорів в 1728 році, тому біля пансіонату єзуїтів збудували новий. У 1773-му році після заборони ордена єзуїтів, Марія Терезія передала їхній храм і пансіонат, переміщеній з Мукачева до Ужгорода, греко- католицькій єпархії. Ужгородські римо-католицькі вірники були витіснені до єдиної культової споруди — виникла потреба її розширення, яке скінчилося в 1881-му році. На центральному вівтарі розміщена картина пера Івана Луки Краккера, написана в 1763-му році.

З культових предметів костьолу цікаву історію має так звана Берченська Монстранція. Коли у 1710-му році Міклош Верчені подався до Польщі домагатися російської підтримки, то повіз з собою цінності костьолу. Пізніше, рятуючись, він зупинився у Туреччині у Родошто де 22 листопада 1725 року на руках Ференца Ракоці віддав Богові душу. Невдовзі перед тим дві монстранції він відправив на Батьківщину. Більша з них є шедевром ювелірного мистецтва середньовіччя.

Церковний орган виготовлений Братами Ріґерами у 1901-му році.
Початок метричних записів: 1700 рік.
Мова літургії: угорська, словацька та українська, англійська.

Джерело: РИМСЬКО КАТОЛИЦЬКІ КОСТЬОЛИ ЗАКАРПАТТЯ, 2003, Мукачево, видавництво: Мукачівська Дієцезія Римсько – Каталицької Церкви.