Нехай в кожному з нас народиться Цар миру!

Ми можемо бути вдячними Богу за цей рік. Впродовж ювілейного Року Святого Мартина ми мали змогу багато чому навчитися від великого місіонерського апостола нашого Мукачівського храму, міста, дієцезії і Європи. Святий Мартин став настільки подібним до євангельського ідеалу, що його по праву називали христовим християнином, адже у ньому відродився Христос, і з Ісусовим серцем, силою, мудрістю та водночас з великим смиренням він подорожував по Європі від Паннонії до Галлії. Він всюди проповідував єдиного живого й істинного Бога, і своїми хорошими вчинками свідчив про милосердну доброту нашого Господа. Подібно до ангелів у Віфлеємі, він також «співав» на славу Божу: не тільки своїми словами, але і добрими вчинками, які свідчили про те, що з нами Бог – Еммануїл!

При народженні Ісуса ангели також співали радісну звістку, що через Нього мир приходить на землю. І дійсно: з тих пір як примирені з Богом люди зустрічаються в ім’я Ісуса, Він з’являється там, і як тільки примирить їх один з одним, будує бажану Отцем єдність любові (Еф. 1,10), спільноту.

Звичайно ця гарна єдність швидко розривається, якщо хтось грішить проти іншого словом, вчинком чи серйозним недбальством. Але Дух Любові і це допомагає владнати там, де люди охочі примиритися один з одним.

Яким великим випробуванням людських стосунків є відношення до «незнайомців»: Свята Родина також шукала житло у Віфлеємі, і навіть родичі не прийняли їх. Але ж вони напевно знали наказ Мойсея, що навіть незнайомців потрібно приймати і пригостити (див. у книгах Мойсея).

Наскільки важливо і нам навчитися цьому, адже читаємо у Святому Письмі: «Гостинності не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили» (Єв. 13,2).
Практикування цієї благодійності є настільки важливим, що навіть на останньому суді за це потрібно буде відповідати («чужинцем був, і ви мене прийняли» Мт. 25,35).
Подібно до цього Ісус говорить і по відношенню до дітей: «хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає» (Мт.18,5)

І апостоли у кожній важкій ситуації просять, щоб з терпеливістю відносилися один до одного.

Наш Святіший Отець так багато разів попереджає нас, щоб ми змінили наше світське мислення і звернули увагу на нужденних, знедолених, витіснених «прокажених», даймо і їм необхідну любов, не тільки словом, але і конкретними вчинками. Не тільки для працівників Карітасу, але і для кожного віруючого християнина є обов’язком проповідувати народження Ісуса, і свідчити про те, що Він і тепер народжується, живе і любить нас. Якби ж і на сході країни народилося бажане примирення, і знову Цар миру панував у серцях і людських стосунках!

Бажаю мир всій країні, особливо на сході, і бажаю, щоб у кожному з вас народився мир Христа, і щоб Його царству ніколи не було кінця у вашому серці!

Бажаю благословенного, сповненого благ Різдва всім членам дієцезії і кожній доброзичливій людині!

Майнек Антал,
єпископ Мукачівської дієцезії