Святий Мартин – екзорцист

Читаючи про святого Мартина у збірці “Золота легенда” (“Legenda Aurea”)  Якова Ворагінського, наштовхуємося на  той факт, що святий був екзорцистом: “Мартин володів силою проганяти демонів і часто виганяв їх з людей”. І далі написано: “Мартин був прозорливим у розпізнанні демонів. Він бачив демонів наскрізь і відразу розпізнавав їх, в якій би постаті вони йому не показувалися…” Мартин міг кожного відчитати по імені. Меркура він пізнав як найлютішого ворога. Юпітера називав нерозумним та безглуздим. У цих описах бачимо стародавніх римських богів  демонами. Він ставив собі запитання як Церква в античні часи могла подолати ідолопоклонство. Є приклад того як святий єпископ, котрий по своїй природі був миролюбним та милосердним, знищував та спалював язичницькі храми та капища.

Ризикуючи власним життям, дав впасти на язичницьку святиню освяченій ялиці. Був дуже радикальним у викоріненні забобонних, язичницьких  вірувань. Св. Мартин з Туру був поборником першої Божої заповіді: “Я Господь, Бог твій… Нехай не буде в тебе  інших богів, крім Мене.”

У бібліографічних записах знаходимо чіткі згадки про діяльність єпископа Мартина як екзорциста.  Його влада виганяти нечистих духів повністю і цілковито ґрунтувалася на його любові до Христа: “Мартин нікого не судив, нікого не засуджував. На його вустах був лише Христос, лише мир і милосердя.” (Бібліограф Сульпіцій Север).

Влада виганяти нечистих духів йде лише від Ісуса Христа.  Як йдеться у Євангелії від Марка, це був перший знак Божої дії в Ісусі. ” Здивувалися всі і один в одного запитували: ” Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!”  (Марко 1, 27.)

Як і в Євангелії, діяльність св. Мартина, екзорциста, показується як важливий момент проголошення віри в Ісуса Христа, Спасителя. Папа Франциск каже, що в наш час, молитва екзорцизму має своє місце у євангелізації.

Мартин, так само як й інші святі, у своєму житті безперечно зустрічався з силою зла, дияволом.

У той час поширювалася лженаука Арія, яка заперечувала, що Ісус Христос є Сином Божим. Ця єресь була настільки широко поширена, що єпископам доводилося йти у заслання. Святий Мартин, у свою чергу, мужньо визнавав, що Ісус Христос є Сином Божим. Напевно саме тому диявол у людській подобі став на його шляху і запитав, куди він іде. Мартин же відповів, що йде туди, куди його кличе Господь. Тоді диявол сказав йому: “Куди б ти не йшов всюди протистоятиму тобі!”  На що Мартин заперечив: ” Господь мені допомога, я не буду боятися, що може мені людина зробити?” І диявол відразу зник. Сатана є реальністю. Євангеліє та життя святих засвідчують перемогу розп’ятого  і воскреслого Ісуса Христа над силами зла.

Я хотів би провести зв’язок від св. Мартина до відомих слів блаженного Папи Павла VI з його катехизи про диявола від 15 листопада 1972 р. “Що є найнеобхіднішим для Церкви сьогодні? Нехай наша відповідь вас не дивує і не здається вам наївною чи відверто забобонною і нереалістичною : однією з найбільших потреб Церкви є опір злому, котрого називаємо дияволом.”

Нехай покровитель нашої дієцезії, святий єпископ Мартин, буде нам у цьому великим заступником і помічником.

о. Мартин Ландвер