Універсальне братерство – Маріаполі

І знову літо, і знову Маріаполі – щорічна літня зустріч учасників (і не тільки) Руху Фоколаре. Маріаполі – це місто Марії, яке всі його «громадяни» будують спільно на засадах взаємної любові, що забезпечує присутність Ісуса між усіма ними. Оскільки Рух Фоколаре – це діло Марії, то Її присутність через Сина забезпечує всі відчуття однієї родини. Маріаполі – це не тільки молитви, медитації на одинці та разом, роздуми, щоденна Свята Служба, обмін досвідами із життя по Євангелію, але також і активний фізичний відпочинок.

Цього року з виходом у гори, підкоренням вершин Хопок (2024 м) у Низьких Татрах, відпочинок на березі озера, знайомство з новими людьми, які відразу стають вам такими близькими, як ніколи раніше ви не були знайомі навіть з найближчими друзями. Тільки участь у духовному житті іншої людини, пережиття її клопотів, страждань і радостей зближує настільки, що цей ближній стає частиною твого серця і його радості примножуються, а болі зменшуються, проблеми стають не такі гострі і не тільки чиїсь, але і свої власні, немов відходять на задній план. Ви стаєте братами і сестрами. Співпереживання і радість разом дають відчуття щастя у такому містечку як Маріаполі і тривають надовго у спогадах тих, які його творять, дають приклад на подальше життя після повернення додому.
Цього року з України нас було 16 – з Києва, Львова, Білої Церкви та Мукачева. Деякі з нас, а саме з Києва, були вперше, але відразу відчули це почуття родини, яке заповідала ще засновниця Руху Фоколаре – Кіара Любіх. Вона відійшла до неба у 2008 році, а у січні  2015 розпочався процес її беатифікації.
Цікавим є той факт, що рух бере свій початок з 1943 р. з маленького містечка Трідент, що на півночі Італії. Під час ІІ Світової війни, коли довкола все рушилося і падало, війна забирала життя, все нищила, приносила розруху, рушилися ідеали. І саме у цей час у 23 роки Сільвія Любіх, а згодом Кіара, зрозуміла, що єдиний ідеал, який не зруйнує жодна бомба, – це Бог, який є Любов. І цей ідеал давав можливість 5-ти дівчатам жити під час цієї нищівної війни Євангелієм, яке було єдиною книгою, яку вони читали у бомбосховищах.  Жили фразу за фразою у тому присутньому моменті, який мали у своєму розпорядженні. Оскільки ні минуле, ні майбутнє не мало ніякого впливу на їх тодішнє життя, бо минуле вже їм не належало, а майбутнє було не відоме, коли життя могло обірватися щохвилини у ті бурхливі, нищівні роки війни. Ці спогади про війну і смерть супроводжували цих дівчат під час їхнього подальшого життя і спонукали будувати його на основі розуміння значення присутнього моменту, в якому є Бог з усіма Його дарами і благодатями. І це Бог – Любов вів їх і веде їхніх послідовників, вже тепер Руху Фоколоре, до можливості жити вже тут на землі так як в небі. Це ми інтенсивно пережили, перебуваючи на цьому Маріаполі.
Подібно як містечку Ясна у Словаччині такі Маріаполі відбуваються по свій Землі, тобто на всіх п’яти континентах, у країнах, де є осередки та спільноти руху і це у 196 державах. Таким чином, взаємна любов шириться і поєднує людей всіх рас, національностей та держав у одну спільну Божу родину, не зважаючи на віросповідання та релігії. Мета Руху – побудова універсального братерства, у якому ми прожили ці 5 днів у горах і відчували себе частиною того плану Божого, «щоб всі були одно» (Йон 17, ….)

Лариса Косач

 

Все було дуже добре. Гарна місцевість. Прекрасні люди. Тихо, спокійно. Цікаві теми зустрічей і конференцій. Всі теми  торкалися  серця. Були прекрасні свідчення людей, які говорили щиро про особисте, про стосунки в родині, між батьками, між дітьми.  Дуже позитивним є бажання спільноти жити разом, а не окремо,  будувати універсальне братерство. Не закриватися в собі, тоді не буде самотності. Переживати з вірою і любов’ю найтяжчі періоди життя.  Були цікаві поради – не рахуватися з втратами, з болями, а шукати «золоту нитку». Прийняти в житті все. Пам’ятати, що Ісус нагородить радістю! Починати все спочатку!

Ірина Боднар

[imagesizer path=”images/stories/mariapoli_2015″ width=”150″ class=”imgsizer”]