Дорогі Брати і Сестри!

Історія людства від Каїна переповнена сварками, війнами. Багато непорозумінь зустрічається навіть у тих країнах між націями, чи у сім’ях, де, здавалося б, панує мир. Що спричинює це?

Людина загубила мир свого серця. Так як Бог створив її на свою подобу, то їй спочатку потрібно примиритися з Творцем і з ближнім. Протягом всієї історії намагання людини виявлялися слабкими, тому з давніх-давен мріє про такого царя, який забезпечить мир. Єврейські пророки провіщали такого Месію. Кожен розповідав щось про Нього, таким чином змалювали риси обличчя довгоочікуваного Царя, і як мозаїка, повільно з маленьких частин складалася повна картина. Пророк Ісая пише наступне у своїх пророцтвах: “Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру.

Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки.” І коли сповнився час, тоді дійсно прийшов на землю в Юдеї Син Божий. Над Віфлеємом ангели співали: “Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі!” І від того часу, дійсно, кожен, хто повірив, зміг відчути, що Ісус є Христом, Котрий в змозі примирити людей з Богом і з ближніми. Однак є одна передумова: це – покаяння. Ми повинні попросити пробачення не тільки від Бога, але, якщо це необхідно, то й від людей: “Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій”. (Мт 5, 23-24).

 Дорогі Брати і Сестри! Зізнаймося, що кожна людина мріє про щасливе, мирне життя. Ті, хто з Божою допомогою вже досяг цієї мети, нехай бережуть цей духовний скарб так, як нам показує наш Господь: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде”. (Мт 16, 24-25)

Люди доброї волі, які вже досягли миру, мають обов’язок передати цей мир іншим. Ісус практикував цю передачу словами вітання (shalom – мир вам!). Нам також необхідно це практикувати: будувати мир, просити Божого благословення.

Не забуваймо про те, що може зіпсувати мир. Апостол Яків пише, що суперечки, бійки починаються із грішних бажань, які воюють в нас.( див. Послання апостола Якова 4, 1-2). Не шукаймо помилок у поведінці інших людей, а насамперед – у собі. Знайдімо всі свої негативні бажання, пристрасті, злість, ворожість, яких ми повинні зректися і від яких ми повинні визволитися. Ісус нам допоможе. Навіть нашу головну молитву – Отче наш – ми можемо відверто молитися тільки в тому випадку, якщо ми пробачили винуватцям нашим.

Ісус Спаситель і тепер, і після Різдва постійно бажає народжуватися у наших серцях, щоб ми визнали свої гріхи і визволилися з них, щоб ми примирилися з Богом і ближніми, щоб любов, яка зростає в наших серцях, перемогла приховану ненависть, щоб таким чином народився мир у наших серцях і в серцях ближніх. Мир, який починається від нас, але потім може поширитися по всій країні, по всьому світі. Але, якщо в нас не народиться мир, то він не може реалізуватися ні у спільноті, ні у світі. Просімо, отже, Князя Миру: “Господи, даруй нам мир, даруй нам Свій Мир!”

Всім читачам сердечно бажаю благословенне Богом гарне, мирне Різдво!

Антал Майнек
єпископ-ординарій
Мукачівської дієцезії