Сльози болю…

Навколо сльози, смуток і біда…ненависть, зло і суєта…
Тривога в серці. Душа болить й благає спасителя Христа:
Рятуй життя! Дітей своїх і всім допоможи,
Світло істини і миру – шлях спасіння покажи!

Не відвертай в скорботи час своє Серце пресвяте…
Із Нього всім пошли своє проміння цілюще, золоте,
Яке зцілить всі плачучі серця, які  страждають.
І розум освіти, бо заблукали, і шлях примирення не знають.

Не знають… бо любові, віри і надії грішні не шукають,
Брата і сестру любити не бажають, бо тверді, як камінь, серця мають!
Що, Небесний Батьку, нам робити? Як мур ненависті розбити?
Як зруйнувати зло, що між людьми, щоб ми могли в любові жити?..

О, люди миру, світла і добра, ви серце нашого Отця,
А кожен з вас блукає, як грішная без Пастиря, вівця.
Чи є між вами ще любов?.. О, Господи, між вами кров!!!
Не потрібно, любі, щоб вона пролилась знов…

Брат на брата? Сестра з сестрою ворогує? Схаменіться!!!
Ні!!! Не треба!!! Життя – це Божий дар! Подивіться
Один одному в вічі, побачте в них тепло й себе,
Ви – одне єдине серце, яке пульсує щирістю й добром, послухайте мене!

Заради Бога і всіх нас, нехай не буде братовбивства,
А прощення… і в єднанні вічне Боже братство.
Щоб сміялись наші діти, життю завжди могли радіти,
Були щасливі на Землі – наші найкращі Божі квіти…

Народе справедливий, де добре твоє серце?
Господь дав радості життя, чому ж ти не цінуєш це?
Чому ж ти зневажаєш, немилосердне серце маєш?
За людську провину, звіт перед Богом треба дати! Чи ти це, брате, знаєш?

Дітоньки улюблені, всі ви – неньки України
Сини і дочки миру – не війни!
Не вороги ви, а рідні у Христі, всі сестри і брати…
Сестричко, братику, благаю, припини ворогувати і… безжалісно вбивати!

Кинь зброю з рук! Не треба більше крові, не треба більше сліз…
Ви – ланцюжок любові… Добрий народе, зупинись.
Брате, сестро, один з одним в дорозі примирись,
Із сльозами прощення і каяття у серці міцно обіймись…

О, скільки душ загинуло… О Боже мій… Синочки наші любі!
Сьогодні ціле людство проливає сльози і на колінах у мольбі
Благає, щоб Господняя рука відкрила брами в небеса,
Щоб всі ангели-сини були в обіймах нашого Отця.

Небесні ангели ви всі, – так називають люди вас.
Та хіба не були ангели ви й на землі для нас?
Були! Земні ангели, охоронці неньки Батьківщини,
Ангели сім’ї, родини, матері і жінки, і кожної маленької дитини…
Віталія-Марія Габовда,

с. Ключарки