До НЕБА Брам…
 

Наталочка, 17 років,   м. Тячів: В паломництві йшла перший раз, надіюсь не останній. Все дуже сподобалось, і всі відчуття тільки най-най-найкращі. Дуже вражає бездоганна організація та піклування. Мало хто пройде і не посміхнеться тобі, незважаючи на важкість, дорогу, спеку, дощ… А відчуття, коли ти вже доходиш до мети, ох… такого мало в житті буває, емоції зашкалюють. В паломництві я познайомилась з багатьма приємними людьми, з якими спілкуюсь і надалі. З нетерпінням чекаю наступного паломництва.

Дмитро, 57 років, м. Свалява: В паломництві я перший раз. Воно тривало 4 дні. В ньому я переосмислив своє життя. В дорозі, на зупинках, завдяки конференціям, молитві та Божій благодаті, яка супроводжувала всіх паломників ми ближче наблизились у вірі до милосердного Бога, що всіх нас оберігає.

Іванка, 25 років, м. Стрий: Я вперше ішла паломництвом у Бердичів. Боялася, що ноги болітимуть. Зрештою, ноги взагалі не боліли. Але духовно мені було важко. Бо йдеш дорогою, думаєш про це, про те… В якийсь момент навіть шкодувала, що пішла. Та зараз, коли минуло трохи часу, відчуваю наскільки це паломництво було для мене цінним у духовному плані. Бог все-таки чогось мене навчив. Ну і без неймовірної групи з Закарпаття дорога не була б такою легкою.

Мирослав, м.Свалява: Було дуже класно. Я навіть не чекав такого! Танці, співи, християнська дружня спільнота! З радістю пішов би ще раз.

Віка, 20 років, м.Мукачево: Паломництво незабутнє. Ці чотири дні були немов в раю. Я забула про всі проблеми, духовно збагатилася, познайомилась з чудовими людьми. В Бердичеві на урочистій Службі Божій відчувалась присутність Матінки Божої.

с. Лідія ОР, м.Мукачево: Вже декілька років я мріяла піти в паломництво до Чудо-творної Ікони Матері Божої Бердичівської і цього літа Господь Бог подарував мені таку можливість. Важко описати словами переживання, відчуття, любов до Бога та Діви Марії, що я бачила в очах молодих людей, з якими йшла. Напевно найбільше мене вразила Хресна Дорога, яку проводив провінціал Братів Менших в Україні бр. Доброслав Копистеринський. Роздуми на кожній станції були настільки реальні, що часом мені здавалося, що я фізично відчуваю кожне падіння Ісуса та біль Його Серця. А після молитви хотілося плакати і сміятися одночасно, хотілося вільним та відкритим серцем служити людям, які йшли поруч.

Андрій, 13 років, м.Свалява: Найбільше мені сподобалось, коли ми всі заходили в Бердичів. Спочатку всі йшли не дуже веселі, а коли наближались до Бердичева, то всі стали веселими, всі вибухнули радістю. Я дуже радію, що Бог обдарував мене таким даром, що я зміг піти.

Світлана, 27 років, м.Тячів: Я пережила сильне духовне піднесення та задоволення. Було дуже класно, бо йдеш, прославляєш Бога, співаєш, навколо всі радіють, навіть в дощ радість переповнює всіх навколо. Прошу Бога, щоб наступного року теж змогла піти в паломництво.

Руслан, семінарист, 25 років, м.Виноградів: Я багато чув про Матір Божу Бердичівську. Тому мав бажання піти до Неї. Тішився з того, що нас було так багато.
Перший день був для мене дуже важкий, й інколи я навіть нарікав. Та брати францисканці, діти та старші особи, котрі йшли з нами додавали мені сили власним прикладом. Мені дуже сподобалась організація: смачно приготована їжа з любов’ю, теплий прийом на нічліг…
Багато молоді, спільна молитва, веселий спів та танці були для мене великим прикладом християнської спільноти, а мене особисто збагачувало в моєму духовному житті.
При вході до Бердичева, побачивши куполи храму ми всі стали на коліна зі словами молитви на устах “Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво…”. Ця мить торкнулася мого серця. Усмішки на обличчях паломників свідчили, що ми дійшли до мети.
Відчуваю, що моя інтенція була вислухана. І за все це ДЯКУЮ Марії!!! Амінь.

Моріка, 16 років, м.Свалява: Мої спогади з паломництва залишаться незабутніми назавжди. Саме під час паломництва я та багато паломників мали змогу зблизитись з Господом та Дівою Марією, зміцнити свою віру, а також завести нові знайомства з хорошими людьми, помолитися за своїх близьких та рідних.

Іра, 23 роки, Середнє: Цього року я вже в п’ятий раз відвідала Ікону Матері Божої Бердичівської. Особисто для мене, паломництво є часом духовної обнови. Незважаючи на мозолі, спеку та опухлість ніг, я ні разу не задумалася над питанням, чи варто мені на наступний рік знову йти до Бердичева. Дух в паломництві є настільки сильний, що заряджає мене духовною енергією на цілий рік.

Віка, 21 рік, м.Свалява:
Паломництво – не будні це, а свято
Можливість в Бозі це перебувати.
Подяку скласти і турботи віддати
Й до Царства Божого наблизити думки,
Фізичний біль тебе підстерігає,
Але Господь завжди допомагає,
І Дух Святий наповнює тебе
Молитва ж нас єднала у одне.
Пісень багато ми переспівали,
І навіть трішечки горлянку надірвали.
А у подяку за щоденні благодаті
Зуміли мозолів чимало ми віддати.
В Бердичеві нас Матінка чекала,
І з радістю на нас всіх споглядала,
А Дух Святий всіх пілігримів наповняв
Й у вірі християн всіх укріпляв.
Будемо у Бозі і надалі ми перебувати,
Щоб по житті паломниками
                    разом крокувати.

Вікторіка, 19 років, м.Свалява: Для мене особисто враження незабутні. Здивована була з того, що велика кількість людей жертвували своїм часом та силами для того, щоб піти у духовну подорож до Матері Божої Бердичівської. Неймовірно приємно було чути, що люди цілими сім’ями збиралися та вже не вперше йшли з нами до мети. Це дійсно варте уваги! Найяскравішим спогадом для мене залишиться те, як ми щиро та радісно, з відкритим серцем та з піснею на вустах йшли прославляючи Бога. Класна атмосфера та духовний спокій, який панував у наших серцях я запам’ятаю назавжди.

о.Мирон Петенко, м.Мукачево: Паломництво як життя. Має свій початок і кінець. Можна нарікати і думати про болячі ноги, а можна думати про ціль, про важливість самої дороги як про можливість очистити серце. Можна радіти спільноті, людям які поруч…
Йти було не легко, але планую наступного року піти знову. Глибоко торкнулись серця молитва хресної дороги і момент коли всі стали на коліна побачивши куполи храму Санктуарію Матері Божої Бердичівської. Велика подяка братам францисканцям за чудову організацію.

Наталка, 25 років, м.Свалява: Паломництво до Матері Божої Бердичівської я пройшла вдруге. Гасло паломництва “Марія – Мати нашої віри”. Тому по дорозі я мала змогу слухати духовні конференції на тему віри в житті різних її свідків, першою з яких є Пресвята Богородиця Діва Марія.
Йдучи дорогою, яка втомлювала та виснажувала, я змогла заглибитись у свій власний духовний світ, щоб побачити свої слабкі сторони. Але єднаючись зі всіма паломниками я відчувала, що не самотня в цій дорозі до чудотворної ікони.
Коли паломництво вже наближалося до санктуарію Матері Божої в Бердичеві, я забула про втому, біль мозолів та про те, що позаду вже близько 150 км пройденого шляху. Входячи в місто, ми радісно та голосно співали, підносячи свої хустинки, вітали усмішками мешканців міста. Коли паломництво дісталося на майдан перед храмом, всі співали, плескали в долоні, підскакували, танцювали, і все це ми робили з любові до Матінки Божої, котра вела нас протягом 4 днів.
За цей дар паломництва дякую Господу і Марії!!!

Віолета, 27 років, м.Мукачево: Я вже не вперше іду в паломництві до Чудотворної ікони Матері Божої Бердичівської. Наміри, переживання та відчуття завжди різні. Але я із впевненістю можу сказати, що Діва Марія чує кожне прохання і явно дає відчути Свою присутність у моєму житті. Важко описати словами те, що ти відчуваєш, коли стаєш на коліна перед іконою Матері Божої… Це треба пережити!

Моріка, 25 років, с.Округла: В мене стільки вражень, що всього не можна описати. Для мене це були дні радості, у яких був також гарний молитовний дух. Я була щаслива від того, що маю таку нагоду в дорозі з тими кого побачила вперше та знайомими, молитися. Я дуже щаслива, що Господь дав мені таку нагоду бути там, де я була вперше. Відчуття передати неможливо. Це потрібно відчути. Мабуть кожному, хто хоча б раз побував у паломництві, знайоме те неповторне відчуття благодаті, котре у повсякденності людині не дано пережити. А ще я дуже вдячна о.Мирону за організацію цієї поїздки.

Тиберій, 66 років, м.Свалява: Під час паломництва скрізь відчувалася Божа благодать та любов, було враження, що всі навколо давно знайомі і щирі друзі. Конференції священиків змусили вкотре роздумувати про власне життя, вчинки та цінності для душі. Ще раз переконався, що молитва, роздуми над Святим Письмом, роздуми над таємницями Розарія творять дива, приносять у душу благодать, спокій і умиротворення, і є необхідними для щоденної духовної поживи.
Вадим, семінарист, 24 роки, с.Павшино: В паломництві до Бердичева найбільше мене торкнулося – це правдиві відносини між братами францисканцями, їхня відкритість і любов, здорові стосунки в спільноті. Момент, коли ми наблизилися до Бердичева і стали на коліна був зворушливий. Серце билося швидше не від спраги і гарячого асфальту, а від того свідчення людей, які славили Бога за посередництвом Марії.

Наталія, м.Мукачево: Що  вразило  в  паломницві? Можна  сказати що  все. Але  найбільш  вразило  ставлення  людей  до  паломників. В  кожному  місті  нас  зустрічали  з  любов`ю. Люди,  які  залишали  роботу  і  готовили  по  ночам  нам  трапезу,   віддавали  частинку  себе  в  нашу  дорогу. І  це  придавало  мені  сили  тому,  що  всюди  була  підтримка. Навіть ті  люди,  які  виходили  назустріч  нам,  з  радістю  нас  зустрічаючи,  махаючи руками,  теж  наводили  на  думку, що  це  не  просто  подорож,  а  дорога  для  душі. І кожний,  хто  вклав  у  це  своє  серце,   дав  нічліг, їжу… Вони  всі  допомагали нам подолати цей нелегкий шлях.