“Лише у Бозі душа моя має спочинок…”

11 грудня 2011 року Господь покликав до себе душу нашої сестрички Ольги, яка провела дев’ять останніх років свого життя працюючи в Довжанській спільноті сестер святого Вікентія де Поль.
Сестра Ольга Павловічова народилася 6 вересня 1956 року в селі Сіладіце що знаходиться в західній частині Словаччини. Була охрещена 13 вересня того ж року. Вона походила з католицької родини, і крім неї батьки, тато – Домінік та мама – Сідонія, мали ще двох старших  дітей: сина Альфонса та дочку Мар’яну. У віці дев’яти років приступила до першого святого Причастя. А у десять років прийняла святе Таїнство Миропомазання. Після закінчення середньої школи стала студенткою медичного факультету, і згодом почала працювати як медсестра в пологовому відділенні в місті Шаля. Однак молода дівчина Ольга вже давно прагнула особливим способом присвятити своє життя Богу, і не зважаючи на заборону влади і переслідування Церкви таємно розпочала свою духовну формацію в монашому ордені Дочок християнської любові. Разом з тим, будучи вже таємно прийнятою як постулянтка ордену, надалі продовжувала свою роботу медичної сестри.
27 листопада 1983 року сестра Ольга офіційно була прийнята до ордену. Проте, через гоніння комуністичної влади, монаший одяг прийняла лише у 1988 році. Перші свої монаші обітниці склала Богу 8 грудня 1989 року, і так здійснилася мрія молодої дівчини, про повне віддання себе Господу у служінні всім потребуючим.
На Словаччині починаючи з 1988 року по 2003 рік сестра Ольга працювала у різних спільнотах сестер св. Вікентія де Поль, та як медсестра у різних будинках для пристарілих, одиноких і покинутих людей.
У квітні 2003-го року за рішенням провінціальної сестри прибула на місію до України на Закарпаття, і стала сестрою-настоятелькою в монашій спільноті що знаходиться в с. Довге, Іршавського району.
З першого дня свого перебування у нашій парафії сестра Ольга стала “нашою сестричкою Ольгою”. Вона чуйно і з добротою зразу почала свою службу для всіх, хто приходив по допомогу. Незважаючи на незнайому їй українську мову та на різку зміну середовища, в якому почала працювати, вона з усіх сил старалася якнайшвидше пристосуватися до нових умов. І це їй дуже добре вдавалося. Досить швидко вона не лише могла зрозуміти наш закарпатський діалект та українську мову, але і сама дуже вправно оволоділа ними. Крім своїх обов’язків сестри-настоятельки вона активно працювала у нашій Довжанській парафії. Весь навчальний рік вела у початкових класах уроки релігії, постійно приймала участь у підготовці та проведенні літніх парафіяльних дитячих таборів, щотижня приносила Святе Причастя хворим додому, і приділяла багато уваги молоді та всім прихожанам нашої парафії. Та сестричку Ольгу знали не тільки наші парафіяни, але і усі жителі нашого села, чи то католики, чи православні. Багато людей не лише знали її, але і шанували, і любили, бо кожному, хто приходив до неї щиро допомагала чим могла, не дивлячись хто якої конфесії. Насправді є багато сиріт та бідних людей, яких особливо любила сестра Ольга і якими піклувалася як тільки могла. Все це робила постійно уповаючи на Божу допомогу і з щирою молитвою йшла за Божим голосом. Парафіяни с. Довге, с. Лисичево та с. Кобалевиця дуже добре знали сестру Ольгу та любили її, бо і вона постійно приїздила до них і до кожного відносилася з великою любов’ю.
2006-го року, у квітні лікарі визначили у сестри Ольги невтішний діагноз – злоякісна пухлина, попросту кажучи рак. Впродовж п’яти подальших років їй було проведено декілька операцій, хіміотерапію та різні інші лікувальні процедури. Хвороба прогресувала, але наша сестричка Ольга постійно щиро посміхалася і далі з великою охотою продовжувала працювати у нас.  
В жовтні 2011-го року стан здоров’я сестри Ольги різко погіршився, і вона була змушена лікуватися в м. Кошіце на Словаччині. Незважаючи на тяжкий біль та на серйозний стан здоров’я, повністю віддана волі Небесного Отця, вона щиро бажала повернутися на Закарпаття і продовжити далі свою місію в с. Довгому. Але Господь мав для неї свій план.   11 грудня 2011-го року під час недільної меси у третю неділю Адвенту в монастирі в м. Кошіце вона відійшла у вічність, де назавжди з’єдналася з Богом, якому присвятила все своє життя.
Велика подяка Богу за дар покликання та дар служіння сестри Ольги між нами! Її доброта, любов, чуйність і опіка глибоко вписалась до сердець багатьох людей. Її життя між нами є прикладом самовідданого служіння Богу та ближнім. Нехай Добрий Господь винагородить її за все те добро, яке зробила під час свого земного життя, приймаючи її душу до Свого Небесного Царства.
Сестра Ольга Павловічова була похована 14-го грудня 2011-го року в  м. Кошіце (Словаччина).  
Вічне спочивання дай їй, Господи, і світло віковічне нехай їй світить!