Роздуми
Порадьте нам! – розмова зі святими
 

– Святі, порадьте нам, як найбезпечніше і найшвидше дійдемо до Вас!
– Де є ваш скарб, там будете мати і своє серце!
– Хочете сказати, щоб ми пам’ятали тільки про небо? Добре, але ми маємо пам’ятати ще про тисячі інших речей, наприклад: про дітей, сім’ю, роботу і т.д. Це все забирає багато часу. Про Небо більше думати мають час старші, або ж ті, хто відчуває, що смерть вже при дверях. Нам, які працюємо, це не вдається.
– Між нами є батьки і матері великих сімей, старці, юнаки і дівчата, і навіть, малі діти. Між нами є королі, папи, єпископи, священики і монахи, бідняки і багачі. Багато-хто з нас, так як і ви, жив у тяжких життєвих умовах. І все ж таки ми є тут, у Небі, вдивляючись у славі в Обличчя свого Бога.
– Якщо це правда, то відкрийте нам таємницю, як Ви всі стали Святими?
– Слухайте Євангеліє і Церкву.
– Чи вам не здається, що Ісус Христос і Церква занадто вимогливі? Знаємо, що Ісус каже: “Хто любить батька, матір, братів, сестер, дітей, маєтки…, або  будь-що інше більше, ніж Мене, не достойний Мене!” Чому ж тоді Бог створив культ сили чоловіка, чарівність жінки, миле дитя, красу світу, якщо все потрібно відкидати? Чи Бог сам собі цим не протиречить?
– І бачив Бог усе, що зробив, і було це дуже добре! Так вам говорить Бог у книзі Буття. Сказав “дуже добре”, коли вже була на землі людина. Бог не помиливсь у створінні. Все було на початку чисте, прекрасне і святе. Людина ж спокусившись порушила  волю Творця. З того часу кожне творіння на все стало дивитись інакше. Святий Ігнатій це назвав терміном “indiferencia”. Настільки люблю людину, науку, творіння кожного виду, наскільки це все допомагає мені прославляти, любити Бога і досягати вічної мети. Ця «свята байдужість» до творінь, чи індиферентність є межею: настільки – наскільки! Бог нам нічого не забороняє, поки це не стоїть нам на перешкоді, щоб дійти до Нього. Однак Бог є непоступливий, коли людина творінням замінює Творця – річ замість Митця. Ми, святі, були, власне, великими майстрами такої «байдужості». Тільки погляньте на життя мучеників. Чи було легко великому вченому Томасу Мору змінити королівський палац на в’язницю, дивитись як забирають його, чесно здобутий маєток, і свою голову покласти на колоду перед катом?.. Перпетуя і Феліціта покинули своїх новонароджених малят і йшли в пустелю до звірів та диких вовків. Діви, як наприклад Агнеса, Агата, Марія Ґоретті і сотні інших, помирали, відкидаючи маєтки та женихів. Даміан, священик, ризикував своїм здоров’ям на острові між прокаженими. Отець Максиміліан Кольбе пішов на смерть замість співв’язня – батька  сім’ї – і цим засвідчив героїчний ступінь любові до ближнього. Тут є не тільки мученики, тут є неосяжний сонм тих шляхетних визнавців, котрі, як Тереза від Дитятка Ісуса, прославляли Бога довірою і любов’ю. Також є тут малі діти, неймовірно прості душі. Великі чи малі, вчені чи безграмотні, всі вони реалізували своїм життям одне: «Люблю все творіння настільки, наскільки воно мені помагає йти до Бога. Погорджую ним настільки, наскільки відводить мене від Бога!» Усі святі були митцями «святої байдужості»!
– Дякуємо Вам за відповідь! ..Бо тепер поволі починаємо розуміти і ми, на землі, що часто приділяємо увагу непотрібній суєті. Наприклад, часто дбаємо про те, щоб наші діти мали титули,  гарні доми, були кимось. А вони, стаючи дорослими, нехтують батьками, розлучаються, не приймають дітей, а навіть вбивають їх… Тепер розуміємо, що вони йдуть у хибному напрямку.  Наші святі Брати і Сестри, скажіть нам, як ви змогли свято жити, адже ви були людьми, так як ми?
– “Любов є генієм у Церкві!” – сказав папа Павло VI. Любов нас зробила такими, якими ми є! Любов, котра виходить з джерела великої Любові – Ісуса Христа! Ми любили Ісуса Христа понад усе. Дійти до Ісуса нам допомагала Його Найсвятіша Непорочна Мати, а Ісус вів нас до Отця. Ідіть до Марії! Марія приведе вас до Ісуса! Він єдиний Посередник між вами і Отцем Небесним! Він єдиний має можливість відкрити вам Небо! Його Хрест говорить про те, як нас полюбив! Любов і пошана до Євхаристії та Діви Марії являються інструментом цієї любові. Черпайте з цих джерел і будете належати до нас! Не нарікайте на час, в якому живете! Це все тільки показує вашу суть! Любов є твоєю силою, брате, сестро! Бог є твоєю метою! Тому не залишайся на перехідній станції Земля, наче на кінцевій, коли твоєю кінцевою зупинкою і твоєю спадщиною є Небо! Не бійся стати святим, людино, що живеш у ХХІ столітті! Не забудь, де є твій скарб, там є твоє серце! Якщо прагнеш Неба, то дійдеш сюди. Якщо тобі достатньо Землі, земля придавить тебе своїми клопотами.
“Блаженні чистого серця, бо вони побачать Бога!”    

о. Адріан Коваль, Довге