125 – річниця храму св. Юрія

Погожого осіннього дня віруючі католицької громади с. Тур’я – Ремета переживали велику радість. Єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії о. Антал Майнек прибув очолити Святу Месу з нагоди 125 річниці від дня консекрації храму св. Юрія.
Приємно відмітити, що громада дуже ретельно готувалася до цього свята. Віруючі з допомогою добродіїв облагородили територію навколо храму та замінили вікна. Було видно, що вірні готувалися до чогось великого, надзвичайного… Можливо комусь здається, що 125 років це не багато, але скільки було пережитого за цей час… Були і радісні хвилини, але і печальні. Особливо коли в 1959 році храм був конфіскований і майже до 1989 року там відбувалася реєстрація актів цивільного стану (РАЦС). Але навіть у цей важкий час вірні не зневірилися, але продовжували підтримувати релігійну свідомість та молилися до Бога. Це наші діди та бабусі, батьки та матері – саме цим особам ми повинні бути вдячними за те, що в 1989 році було кому увійти в уже відкритий храм. За те, що є кому зараз приходити до костела, прибирати довкола, а головне, що завдяки їм, ми знаємо для чого ми це чинимо.
Від 1989 року до парафії приїхали отці-місіонери св. Вікентія де Поля, котрі служать тут і до нині. Проявом Божої благодаті є те, що парафія св. Юрія вже має свої покликання: о. Владислав Кучак СМ, який прийняв Таїнство священства цього року; двоє семінаристів: Ян Вакульчак (І курс) та Сергій Павліш (IV курс) та одного кандидата – Велімець Івана. Також з нашої парафії походить троє монахинь: с. Клара (Інна) Кучак, с. Зузанна (Маряна) Товтин та с. Марта Мешко.   
Як наголошував отець єпископ в проповіді, що Христос є правдивим Храмом Божим, “місцем, де слава Його перебуває”. Божою благодаттю кожен християнин стає храмом Святого Духа, живим камінням, з якого збудована Церква. Те, що вірні стараються про свій храм, це є проявом їх пошани та любові до Того, Хто в ньому перебуває; проявом вдячності та покори до Того, Кому завдячують своїм життям та Хто оберігає їх кожного дня. Також ця старанність показує, що парафіяльна спільнота жива і діяльна, вона розвивається.
Цекрва нас вчить: «Коли релігійна свобода не є обмежена, християни будують будівлі, призначені для Божого культу. Такі видимі церкви (храми) не є звичайними місцями зібрань, а означають і являють собою в цьому місці живу Церкву, мешкання Бога з людьми, примиреними і з’єднаними во Христі. Храм – це дім молитви, у якому служиться й збе-рігається Пресвята Євхаристія, де збираються вірні, де  присутність Сина Божого, Спасителя нашого, відданого за нас на жертовнику, вшановується для підтримки і зміцнення християн; повинен бути гарним і пристосованим для молитви і євхарис-тійних відправ. У цьому “Божому Домі” правда і гармонія знаків, з яких він складається, повинні являти Христа, Який є присутній і діє у цьому місці» (ККЦ 1180-1181).Зрештою, видимий храм символізує батьківський дім, до якого прямує Божий народ і в якому Отець “витре кожну сльозу з очей їхніх” (Од 21,4). Ось чому церква є домом усіх Божих дітей, широко відчиненим і гостинним. І саме таким був храм св. Юрія 31 жовтня цього року і маємо надію, що з Божою допомогою буде таким і надалі.